Будівництво сучасної школи відбувалось у 1985-1986рр.
Відкриття школи -1 вересня 1986 року.
На урочистому святі були присутні - секретар райкому партії Вовк Василь Кіндратович, Ковтун Раїса Федорівна, голова Зарубинецької сільської Ради - Ярмолюк Віталій Михайлович, голова колгоспу "Перемога" - Волинець Леонід Андрійович та парторг - Найченко Володимир Михайлович.
Вся громадcькість села, а особливо діти, батьки, вчителі нетерпляче чекали на радісну мить - мить відліку початку життя нової школи. Символічний ключ від школи будівельники вручили директору школи Чудову Івану Валентиновичу.
У1986році до школи пішли два перших класи - клас шести річок та клас семирічок, кількістю 31 учень.
Педагогічний колектив нараховував 13 вчителів, а саме: Чудов Іван Валентинович, Атаманська Владислава Леонідівна, Яковенко Валентина Іванівна, Кравчук Антоніна Василівна, Яцюк Марія Антонівна, Денисюк Віра Василівна, Чудов Михайло Іванович, Буханевич Надія Йосипівна, Борикова Віра Миколаївна, Затилюк Григорій Петрович, Андрійчук Діана Степанівна, Кошма Ольга Іванівна, Лозко Наталія Володимирівна.
У цьому ж році поповнився педагогічний колектив школи. Свою педагогічну діяльність розпочали Пташник Наталія Петрівна, Пташник Петро Петрович, Кондратюк Наталія Анатоліївна.
У1987році у наш колектив прийшли - Орєхова Валентина Борисівна і Харуцька Наталія Олександрівна, Алексійчук Любов Василівна.
На перше вересня 2008 року педагогічний колектив школи складався із 16 працівників.
До 2002 року Зарубинецька школа була неповною середньою, а з вересня 2002 року набула статус - Зарубинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
(Зі спогадів вчительки) «Мої спогади про Зарубинецьку школу»
Я, Перетятько Олена Василівна (Каленська) – корінна зарубинчанка 18 травня 1922 року народження, вчителька молодших класів. Поступила на роботу молодших класів Зарубинецької семирічної школи 1953 року 15 серпня вже з десятирічним робочим стажем. Директором школи був Грицюк Сильвестр Сиверинович, а завучем – Опанасюк Сергій Іванович.
Колектив вчителів був з місцевих жителів в основному, але були вчителі і з інших сіл. Весь наш колектив був дружнім, згуртованим, добре володів знаннями, вмів їх передати своїм вихованцям. В школі було мало порушень поведінки з боку наших вихованців.
За навчальну роботу ніколи не було нам зауважень від вищих органів контролюючих нас – інспекторські перевірки.
Крім навчально-виховної роботи ми привчали дітей до трудової роботи: з школярами молодших класів ходили на допомогу в місцевий колгосп – збирали в саду яблука, а в городній бригаді збирали помідори. Вчителями молодших класів в той час були: Чорновіл Пилип Васильович (помер), Денисюк Антоніна Йосипівна (померла), Денисюк Віра Василівна, Ярмолюк Михайло Флорович, Хомич Віра Яківна (померла), Борикова Віра Миколаївна (померла).
В нашу школу присилали на місячну практику студентів.
Багато вчителів любимої мені школи мають подяки, нагороди. У мене також є подяки і медалі за мій труд: Посвідчення Ветеран Праці – наказ 29.07.1996р., Медаль «Ветеран Труда» - наказ 10 березня 1982р., Медаль «Захисник Вітчизни» - наказ 14.10.1999р., Посвідчення «Учасник війни» - наказ 23.03.1998р., Медаль «60 лет Победи в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг.» - наказ 21.02.2005р., Подяка за добре налагоджену роботу в 3-му класі – наказ №55 1.07.1973р., Подяка за добре поставлену навчально-виховну роботу, в день 30-тиріччя Перемоги над фашистською Німеччиною – наказ №41 8.05.1975р.
Зараз мені 84 роки, але зв’язків з школою не втрачаю, часто відвідую, спілкуюся з вчителями. До мене гарно відносяться колеги і ті з якими я працювала і нові – за що я їм дуже вдячна.
Не забувають мене і мої вихованці. Приїздили до мене на зустріч три мої випуски. Дуже гарно провели ми час. Вони розповідали мені про свої життєві шляхи, дякували за науку і виховання. Бажали мені довгих літ життя, щоб іще зустрітись.